"

Ікс-кілометр - територія людини

"
[

персональний сайт Олени Маляренко

творчість, журналістика, комунікації
]
  • Вибори: алгоритми ілюзій та моделі хиб

    Скільки разів я брала участь у цій процедурі? З 1994, здається я регулярно ходжу й псую бюлетені.  Спочатку – бо не знала, кому віддати голос, а батькові вітренки-симоненки мені були не до душі. Як сказати,  ну не послідовно це – лаяти півжиття партію, голосувати на референдумі за незалежність і раптом  - захотіти повернути комунізм… Сперечатися з ним не було сил і досвіду, то я на ничку просто псувала ...
  • Як пройти через пустелю

    Дві поезії про Незалежність і трошки їх тлумачення. Один вірш я написала у 1999 році, під вибори, під час полеміки - кучма-симоненко-чорновол-вітренко, а потім дошліфувала його.Ось він: * * * В доме рабства огурцы и дыни в доме рабства сливы, словно мед. Так зачем уходим мы в пустыню, где никто не кормит и не ждет? Для чего, дома свои оставив. движемся на встречу всем ветрам? Или Бог, которого так славим, новый ...
  • Дівчина-воїн

    В юності мене часто вважали войовничою - запальна, категорична, швидка на руку, дещо радикальна, вічно билася з хлопцями "за справедливість". Я рідко "вмикала обережність" і майже весь час жила на межі, плюючи на свій та оточуючих дискомфорт. Мені здавалося, що двобій - найчесніший спосіб з'ясувати, хто правий. А війна - найнадійніший метод раз і назавжди вирішити давні суперечки. А потім - банально кажучи ...
  • Легенда про українізацію

    Ви застали у 80-ті стада тих, хто "не вивчає"? Хто звільнений від вивчення української мови та літератури? Зазвичай це були діти військових, які сьогодні тут, а завтра там, або представники інших націй з інших республік, що тільки-но переїхали в УРСР... Але насправді, за бажання й можливостей батьків, стати тим хто "не вивчає" за станом слабкого здоровячка міг будь-хто.  От і виходило, що таких от #невивчаю могло ...
  • Боль тоже должна поспать

    Боль приходит поздно вечером, вместе с окончанием дня. Она падает, как занавес, как тяжелый пыльный ворсистый занавес – сперва глухая и удушающая, а потом становится острее и острее, беспокойнее и беспокойнее, будто в пышных складках запуталось когтистое животное и пытается вырваться наружу, во что бы то ни стало. Кажется, что довольно будет лечь и отдохнуть, приняв защитную позу эмбриона. Кажется, что это  ...
  • Золотое дно

    Помните анекдот про хирурга и ординатора? «Я сказал левую!» – Тюк! «Я сказал ногу» – Тюк!» Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно. Не как журналисту, а как человеку? умеющему слушать и сопереживать, мне часто рассказывают свои истории со злоключениями. И если свои трудности я обычно переношу стоически, то чужие будят во мне пусть не титана-прометея с его товарищем по несчастью данко, ...
  • Наука забывать

    Постигаю странную науку забывать Забывать как пишутся буквы и порой как они читаются. Иногда забываю, куда шла, Иногда - как ходить вообще. Самое грустное - забываю собственные стихи. Помню отдельные строфы и фразы. Сперва это пугает, потом это кажется последствием переутомления, а потом - я не знаю, что думать об этом "потом". Становится как-то не по себе при мысли об этом. О визитах в больницу говорить ...
  • Дідові пам'ятки

    У тій війні брали участь усі мої діди. Один - Василь Решетняк (народився на Черкащині, призивався з Кіровоградщини, все повоєнне життя прожив на Херсонщині). Він починав війну як льотчик, але через помилку, штабні інтриги й канцелярську безвідповідальність керівництва - був розжалуваний до піхотинця, пройшов штрафбат. Подвигами повернув собі добре ім'я - врятував командира, прикривши його собою. Повернувся ...
  • Cвідок втрати буття

    Я пригадую як це буває, - й морозом обсипає плечі. Я вже не раз це бачила: от сьогодні людина сильна, вольова й організована, а завтра дивиться розгублено на свої руки, не можучи дати їм ладу й пригадати, що і як робиться. Сьогодні вона царствує, наказує й судить, а завтра - шукає опори й не знаходить, бо не всі вірять, що таким людям  треба підставляти плечі. В кіно люблять такі мелодраматичні повороти, пишуть про ...
  • Работы-заказчики-жизнь

    О таких-сяких работах и заказчиках тема всплыла, а главное о заработках. Сама-то я не особо задумываюсь, не как птица небесная еще конечно, но не особо, а тут недавно мне задали озорной вопрос: - Алена, вот вы так любите работать, а когда же начнете любить зарабатывать? Хихихи... "Когда мне начнут любить платить за мой труд", - выразительно промолчала я, чтобы не портить отношения и не испарять надежду на то, ...
  • Флешмоб читацьких зізнань

    Флешмоб читацьких зізнань докотився й до мене. Отож, мої вам  #13_читацьких_зізнань Завжди вибачаюся ігнорую флешмоби, але ж мова - про книги! Крім того, й естафету мені передала щиросердна, аж таких не буває, Катеринка. Тому цей я підтримала й вийшов такий собі буквоїдський лонгрід .Отож, зізнаюся аж тринадцятеро разів у тому, що знаю про книги й читання. 1. Хороша книга – це завжди зустріч, яка пахне. В ...
  • Демотиваційний спіч

    Чомусь 60% моїх знайомих, які вважають релігійну пропаганду річчю неприйнятною, дозволяють собі не те що пропагувати, а навязувати свої чергові, мінливі, дуже модні цінності останнього сезону. ЗА ЩО, питаю вас. Чому? Хіба я вам - дошкуляю розмовами про Бога? Моя думка: якщо по мені не скажеш про віру, то розмовами цього не вирішити. Над собою треба працювати, а не над "оральними" можливостями.  Так само, якщо ...
  • О разности мнений

    В далеком детстве мне казалось, что правы только папа и мама. Потом, лет так до 14, мне казалось, что права я, а люди настолько глупы, что неспособны этого понять. B я орала до хрипоты, отстаивая свою правоту так, как будто защищаю себя, доказывала и, не убедив, ссорилась на веки вечные... Лет так с 19 ко мне пришло понимание, что каждый бывает то прав, то не прав. И что можно разбираться в чем-то досконально, и все ...
  • Кто ты, землячок?

    В ночь с четверга на пятницу я готовила подборку мировых и украинских новостей для утреннего выпуска и вдруг - "Макеевка попала под обстрел". Я урожденная херсонка, но в Макеевке жила с 1983 по 2000 год, и меня многое связывает с этим городом. Открываю новость, читаю: "Сегодня вечером Червоногвардейский район Макеевки подвергся мощному артиллерийскому обстрелу... несколько разрывов снарядов зафиксировано ...
  • Выборы без выбора. Ваши варианты?

    Чем шире предвыборный оскал с билл-бордов, тем чаще я спрашиваю себя: а что делать? а за кого же? И начинаю анализировать предполагаемых участников будущего забега по ряду критериев. И это не харизма, фотогеничность, благотворительность и даже не интеллект - нет. Меня интересуют: 1. Невовлеченность в сомнительные мероприятия, провалы реформ и в преступления в прошлом. 2. Самостоятельность/зависимость фигуры 3. ...
  • Херсонские амазонки начинают бои без правил

    Граждане, воспитанные на сетевых перепалках, становясь общественниками, часто забывают: сказав что-то в интернете, надо быть готовым держать ответ в реальном мире. А он очень близко. И он далеко не так безопасен как бан или дизлайк, и вовсе не живет так, как предписано конституцией и законами о правах. И если юридически привлечь за словесное оскорбление в сети в реальной жизни обидчика сложно, то физически схлопотать ...
  • Наївна віра

    Я надто велика для дитинки, надо досвідчена для дівчинки, надто грубезна для наїву, але ж, але... У моєму серці живе наївна віра у сильного чоловіка. Не для парування з ним, - для опертя. Хочеться не стричати посеред степу скіською бабою - невелика висота, але ж таки вища за чоловіків-ховрахів-байбаків-сусликів, що вигулькують, прудкі та тендітні, і знову, десь щось - зникають по затишних нірах. Хочеться, щоб хай ...
  • Мої філологічні жалі

    Мої філологічні жалі Зіткнулася з тим, що багато патріотично налаштованих людей не розуміють української. Говорять начебто й нею, але не розуміють. Слова "принаймні", "принагідно", "либонь", "власне", "тощо", "наразі", "на часі" вони вживають тільки для мелодики , всупереч сенсу й здоровому глузду.  Фразу типу "відсмоктування рідини з ємностей " для них треба переробляти ...
  • Палкі промови і реальний патріотизм

    Якось довелося мені слухати палку промову патріотичної людини, яка перед чималим товариством промовляла (текст подаю оригінальний): "Ми докажем ворогам, що укрАїнська мова, укрАїнська культура - перемогуть. Що ми пройдем через іспитанія войни і що сохраним для наших потомків ці цінності і всі наші дуже прекрасні традиції " - ну і т.п. Коли людина, наряджена в недоречну, згідно із сутністю малюнка, вишиванку, ...
  • Дорожная заметка

    Эх, песня моя будет дорожная, ой, нетолерантная... Эх развернись, плечо... Налюбовалась я сегодня женщинами в маршрутке и "восхититься хочу", от души, что называется. Мы тут часто возмущаемся мужчинами, сидящими в общественном транспорте и не уступающими места детям, беременным, пожилым. Что мужчины - слабый пол, оставим их в покое. Там кого не зацепи - все вне критики: тот с ночной, тот инвалид, у того нога болит. ...
  • Памяти былых конфликтов посвящается

    Как часто вы вспоминаете о гугенотах и католиках, и о той резне, которая была устроена на св. Варфоломея? Как часто вы вспоминаете о войне за территорию в Северной Америке, которую вели французские и английские колонисты, пока не осталось... ни одного индейца, зато появилась Канада и США, хотя строили одну большую Новую Англию Как часто вы вспоминаете гражданскую войну начала ХХ века на развалинах Российской ...
  • Маки памяти или немного о перекрашивании колорадостей

    Ложка яду по поводу "маков памяти". Красивые, символичные, и вот уже актуальные - все вроде бы в порядке? Ну а вдруг с ними скоро, как с георгиевской ленточкой, неладное случится? Ну не застрахованы маки от внезапного прозрения людей. А в такие минуты "прозрения"символы страдают первыми. К чему я это? А вот вспоминается история трехлетней давности, путешествия журналистов и ветеранов с пани ...
  • Коли перемагає революція або Синдром Тичини

    Бути революціонером... На початку 90х та наприкінці 80х з цього в кращому випадку сміялися, в гіршому - кричали апологетам революції: "Це такі як ви своїми переворотами відкинули країну на 100 років назад! Засунули нас до радянської комуналки! Ви знищили еліту нації! Не треба нам революцій, треба еволюції!" Не треба? О! І зникали, зникали з полиць книги про піонерів-героїв, про героїв революції, зникали зі шкільних ...
  • Звернутися до Бога українською

    * * * Україна - не влада, що знову міняється, що мутує, ламаючи клятви й системи. Україна - це ми, якщо ми залишаємся, щоби жити в любові на власних теренах. У повазі і прощі - до брата і друга, у роботі в мозолях, щоб знову підняти рідний дім. І у нім щоби під виднокругом чесно жить українцем і чесно вмирати, переходити в світло - від світу людського, і єднатися в небі в народ-універсум. Тільки нині є шанс ...
  • Мудрі обличчя старих дерев. Кора твоїх рук

    Я вмію любити старість. - Герантофілія? - піднімає брови начитаний співрозмовник.   Ні. Це інше. Це не про кохання й бажання, це - про життя й любов. Усі мої кавалери до певного віку (не чоловіки, які попонували компліменти та інтим, а саме кавалери) були молодші. На рік, на два, навіть на 4. Моє найбільше кохання було молодше за мене роки на 3. Але... Знаєте, стрункість молодого дерева не може не подобатися, ...
  • Кульбіти історичної справедливості

    Кульбіти історичної справедливості (непопулярний лайт-науковий псевдо-дослід) "Загальновідомо: римляни (частково-предки нинішніх італійців) вважали германців (предків нинішніх німців) – грубими варварами, а саксів (частково- нинішніх британців) – диким і мстивим народом. Саме римляни зруйнували Єрусалим у першому столітті нашої ери. Саме вони – намагалися захоплювати і наші, скіфські, землі, ...
  • Зізнання. Просто лишаю тут

    Мені б не хотілося говорити про сумне. І тому, мабуть, я чи не в перше радію, що мій сайт - не надто розпіарений і не надто відвідуваний. Бо можу на своїй території сказати те, що хочу і як хочу, і просто лишити на якийсь час. Отож... Багато хто вважає мене сміливою людиною. Іронічною. Суспільно активною. Принциповою. Сильною. Навіть - мужньою жінкою. Чомусь так завжди було. Мабуть тільки дуже близькі люди (а їх, ...
  • Втрачений шанс говорити

    Втрачений шанс говорити Коли історики далекого майбутнього аналізуватимуть наш час, вони щиро гадатимуть, що нинішня Україна раз на чотири роки ділилася на табори й кипіла. Вони гадатимуть, що половина дорослого населення була за Росію та проросійського персонажа, а інша – за Європу та персонажа проєвропейського. Гадатимуть, що всі українські люди билися й били, ходили на мітинги та пробігали автопробігами, ...
  • ВЫ, вы или ВЫ?

    ВЫ, Вы или вы?  или просто чувство ложной грамотности и фальшивой вежливости? (из серии "филилогические буйства")   Не знаю как и кого, но меня немного нервирует то, как, пытаясь показать свою высокую речевую культуру, люди продавливают моду на написание Вы с большой буквы, по делу и без делу. Интеллигентно призываю: прекратите расшатывать речевой этикет . Вы с большой буквы пишется в нескольких ...
  • Моя - українська

    Ніколи не стикалась із людьми, яким не подобалася б моя українська, далека, до речі, від досконалості. Проста така, східно-наддніпрянська, від мами, бабусі, дідуся, татових пісень - українських. А от російська моя - так, є невеликий акцент: надто ретельно виспівую всі голосні, без редукції, та й фрази будую "по-нашому", не "по-їхньому". Тому що російської мене вчили російськомовні українці, які жили довкіл ...
  • Патріотизм як природа чи як реакція на щеплення?

    МОЇМ РЕВНИМ СПІВВІТЧИЗНИКАМ Часто думаю про те, що українських патріотів із прізвищами на -ов -єв -ін -их нині якось забагато...  Як і тих, хто 4 роки тому інтелігентно так, єворопейськи так  з усього українського підсміювався-  немодне, нецікаве, вторинне й архаїчне... Я в жодному разі не шовініст. Але, коли мене починає вчити бути українцем людина, яка все своє життя не гортала навіть "русско-украинского ...
  • Рецепт війни та революції. Куштувати - в Україні

    Для приготування будь-якої страви потрібне відповідне середовище - кухня, чи хоча б мінімальне тло та інструменти - плитка, стіл та кухарське начиння. Для втілення рецепту війни та революції теж потрібне тло. І найліпше підійде таке: Суспільний та державний неуспіх.  Начебто ситі й смачно вгодовані , начебто цікаво й навіть стильно зодягнені люди – насправді не можуть дозволити собі ані якісного харчування, ...
  • Синдром закрытого стадиона

    Время такое, что много говорят о позициях, изучают, как они формируются. Я не предлагаю ответ, я предлагаю аналогию - футбол, закрытый стадион. Итак... На футболе есть те, кто играет за одну команду, - и есть те, кто играет за другую. Третьего не дано. Правда, еще есть те, кто болеет за одну команду и те, кто болеет за вторую. И опять третьего не дано. Но если присмотреться, то есть те, кто вложился в одну команду, ...
  • Культура на рівні буднів

    Проста українська культура зараз наче нікому непотрібна. Наче її нема. Наче й не було. Потрібна - екзотична й естетизована до рівня пуделків та маринарок (яких жоден ворд не знає). Потрібна - наркотично-урбаністична, неприборкана й екстремальна. Хоча навряд чи вона переживе бодай одне сторіччя – в кожній добі є свій бунт, який прагне закріпитися в брендах і трендах. Потрібна- страчена й згорьована. Так-так. ...
  • Антисуцицидальный монолог

    У каждого в голове порой вертится какая-то навязчивая фраза. Липучая такая, как припев. Было? То-то же. Хорошо если это - признание в любви или строка из песенки, поэзия всякая. Похуже, но не так уж плохо, если это формула, к экзамену или зачету/ Или стихи, которые надо сдать и забыть. И такое бывало, жизнь, да? Но вот так вот - ну из рук вон плохо: "У-у-у, н-ненавижу", - твердит шёпотом время от времени какая-то ...
  • 30 срібняків за земляка

    Цього нікому не пояснити, але якийсь глибокий внутрішній біль - уже постійний супутник. Інколи дихати нічим. "Хіба в тебе одної? Оно криза, війна, скільки наших хлопців поховали!.." Так, криза, війна, неспокій... Так, смерті близьких і знайомих... Але, вірите, не вони ранять найбільше? Вірите? Особисто мене найглибше вражає тотальна нелюбов - сліпа від почуття власної правоти й глуха від бажання дошкуляти ...
  • НЕСВОЕВРЕМЕННОСТЬ – ВЕЧНАЯ ДРАМА…(С)

    Моя Україна – моя любов, моя земля, мій особистий біль… Але зараз – не  про це. Зараз – про невчасність, фатальну, патологічну і  загрозливу. Отож, поїхали по параграфах та підпунктах? 1.       Наша державність – завжди ідея. Іронія долі в тому, що, поки ми мріяли бути державою (або відновити її), інші народи її вже мали. А тому їхні царі й священики – до речі, рідні, національні ...
  • Такі от сімейні справи

    Моя бабуся й мій тато, теща й зять, - одне одного не любили. І це м’яко кажучи. Бабуся, працьовита, красива, терпляча, на диво мовчазна, хоча й твердої вдачі, являла собою ту органічну селянську культуру, про яку зараз можна прочитати хіба у хрестоматіях з народознавства. Вона вишивала й шила, трималася давніх побутових, кулінарних, навіть календарних традицій, жила за неписаним «звичаєвим правом» ...
  • Дотепна етимологія: теорія успіху

    Якими б б гаслами не розкидалася сучасна активна людина, але переважно прагне вона до ПППП-рівня, де ти - продвинутий, підтягнений, позитивний, популярний. Саме на них, як на трьох… ,пардон, чотирьох китах, стоїть модель того, що ми називаємо успіх, успішність. Так? Що ж воно таке – успіх?   Словник каже «удача в досягненні мети». А мета буває різна. І досгяти хочеться якомога ...
  • Зворотній бік "кримнаша" - "крим-це-україна?

    Уже шкодую, що пишу, бо передбачаю, як мало хто спробує зрозуміти. Тому і готова до осуду, і вже вдячна тим небагатьом, хто... Але все-таки скажу своє невагоме, по великому рахунку, слово.  Людоньки, припиніть маячню: Крим - не Україна. Крим - не Росія. Крим - це Крим. У принципі, все, крапка. Але, щоб не виникло "аж дуже шкандалю", маю дещо пояснити: у 90х роках татари поверталися на рідну, викрадену у них за несправедливим ...
  • Дотепна етимологія: ВІЧЕ

    Ознака сучасного "народовладдя" -  ВІЧЕ, реанымоване, "все як у предків". Ну ду-у-уже модний спосіб зібратися й "порішати". Де не натовп - там і віче. Й ми віримо, що робимо як праотці, так? А знаєте, хто насправді мав право голосу на віче, отому, тоді, понад тисячу років тому? ЦЕ ВИКЛЮЧНО: - чоловіки, - які мають родину й дітей, - з міцним господарством, заможні , з власним будинком, землею, подвірям ...
  • Казка про птахофабрику-У

    Як краще за все приховати антисанітарію на птахофабриці, коли уже підступають із судовими позовами про поширення сальмонели? Звісно ж оголосити про епідемію геть інакшої хвороби – приміром, пташиного грипу, - й спалити ту птахофабрику до японамами. Бо «мудрі пани власники» вже на відсутності щеплень та санконтролю нажилися досхочу й збитків не понесуть, просто розважаться видовищем пожарища .  Але ...
  • Суржик - суміш для хліба і мови

    Однажды прочла интересное определение слова "суржик", но, к сожалению, не могу вспомнить автора (ученый, филолог,в интерете его не нашла, а книги у меня в библиотечке нет). Так вот, сей ученый сделал непопулярное заявление: суржик - ни что иное как диалект... городского жителя, возникший именно в процессе стремительной урбанизации. В чем особенность данного заявления? Мы привыкли обзывать "суржиком" ...
  • ФОРМА: ЗМІСТ І АЛЛЮЗІЇ..

    Форма... Люди в формі.. Куди доречно в ній іти... А може, доречно скрізь, бо герої.. Честь носити форму чи необхідність... Судження, твердження і питання... А у мене от аллюзії . НЕ більше. У дитинстві я, як і більшість дівчат, захоплювалася кіно, картинами, фото - з хлопцями у формі . Які ж вони стрункі, підтягнені, "не такі як усі"! А які про них пісні! А як вони марширують! А ще вони всі - герої, обов'язково захисники, ...
  • "Совок": о чем знать и с чем бороться

    Вопреки мнению многих и многих,  «совок» – далеко не осознание себя гражданином СССР. Это даже не культ красного знамени, улыбающееся дедушки Ильича, cтрогого отца народов Сталина, колбасы по 2.20, вкусного мороженого за 25 копеек и доброго наивного кино без секса и излишеств нехороших .Это нечто большее, нежели упрямый уверенный в своей правоте мир, настороженно настроенный ко всем «иным». Большее, ...
  • Опус про очевидців

    Зараз у великій ціні очевидці. Та чи завжди вони -цінні? Чи здатні бувають люди відрізнити те, що відбувалося насправді від того, що вони в цей момент уявили чи відчули? Наскільки критичні до себе і чи не відбілюють у спогадах свою роль і чи не скидають з себе відповідальність? Люди - це люди, навіть якщо вони були в епіцекнтрі найвизначніших подій. Колись у 2008му році мені довелося стати водночас і учасником, ...
  • Близнецы, зеркала, обезьяны и конфликты

    Нет ничего более взаимозависимого и ничего настолько в сути своей конфликтного как отношения близнецов. И при неправильном воспитании это часто имеет фатальные последствия- от мелких пакостей друг другу и  дистанцирования во врозслой жизни - даже до убийства. Не зря эта тема столь полюбилась писателям и кинематографистам. НО я не детский психолог и у меня иная цель "писанины" (думаю, вы скоро догадаетесь). ...
  • Бути патріотом - це вибір

    Мені здається, що критеріїв - як визначити справжнього патріота майже не існує. Користь державі на своєму робочому місці чи завдяки інтелектуальним чи фізичним здібностям може приносити хірург, спортсмен, науковець, який, навіть не будучи патріотом у загальноприйнятному сенсі, просто прославляє свій народ та країну. У той саме час іноді від людей, просто одержимих ідеєю успіхів і слави батьківщини, буває дуже ...
  • Донецкий Germinal или Всеукраинская Fata Morgana?

    Я не скажу ничего нового, если напомню: границу между прошлым и позапрошлым столетием ознаменовали раскаты революций во всех европейских странах. Низы не хотели по старому, верхи не могли по-новому. Но если там, на Западе, эти раскаты прозвучали как сухая гроза – ливень так и не обрушился, их мир не слишком-то и изменился, – то на территории бывшей Российской империи (туда входила и Украина), из искры таки ...
  • Мої прекрасні грабунки

    Я, попри аполітичність та легесенький, мов пірячко анархізм, - людина мирна й законослухняна. Ну не люблю я порушувати хай і поганого, але порядку, й завжди вірю, що від мертвого чи вигнаного керівника користі буде менше, аніж від живого. Варто принаймні спробувати й прийти - без мітинга, а з простими людськими словами, й спробувати достукатися до нього.  Звісно, що життя мене вчило й переконувало, утім, не переконало: ...

календар

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930