Корній Чуковський у своїй прославленій книзі "Від 2 до 5" (її помилково вважають збіркою дитячих анекдотів, хоча це серйозна дослідницька робота, лише проілюстрована кумедними висловами та випадками) звернув увагу на те, що будь-яка дитина, опановуючи мовлення й мову, стає на певний час поетом. З задоволенням прочитавшу цю роботу, я не мала ілюзій щодо свого "поетизму": складати вірші я почала майже одночасно з тим, як і говорити, а записувати їх - майже щойно вивчила літери. То може я так просто опановую мову - російську й українську?
На тому і зупинилися. Тим більше ,що років у 11 я раптом втратила цікавість до поезії - музична школа, танцювальний і драматичний гурток, художня школа давали простір для реалізації.
Аж раптом років у 14 захотілося слів: і почалося!
Спочатку писання поезій, у 16 - вже й оповідань та пісень. До 2005 року таким чином набігло вже кілька сотень віршів, балад, нарисів українською й стільки ж - російською.
З друком були проблеми - декілька журналів та газет, ото й усе. Аж тут - несподівана приємна пропозиція від директора Рекламно-видавничої агенції при ДонНТУ (Донецького технічного університету) Віталія Пілюгіна:
- Олено, а чом би не надрукувати тобі книгу? Хочеш?
Це був своєрідний подарунок за співпрацю - я допомагала перекладати українською ряд статей з гірничої справи, потім упорядковувати словник термінів та монографії. І РІА - зробило мені таку дорогу приємність - з'явилася моя перша книга віршів, збірка поезій російською та українською, під загальною назвою "Світлини відчуття".
До неї увійшли понад 150 поезій українською та три цикли російськомовних поезій: "Как корабли уходят люди", "О чем поет земля" и "Благодарю".
Саме з цими трьома циклами я й пропоную ознайомитися тим, хто завітав на цю сторінку:
"О чем поет земля"
"Благодарю"
