У Херсонському прес-клубі "Новий день" поговорили про свободу слова. Приводом стали резонансні інцеденти з представниками ЗМІ, блогерами та громадськими діячами.

Те, що журналістом бути небезпечно завжди, а вигідно лише іноді, відомо давно й усім. Захистити себе дуже важко: якщо раніше якось зважали на журналістський статус жертви, і правоохоронні органи хоча б імітували розслідування, то тепер їх ввічлива байдужість просто дивує. Жодних дій, окрім виїзду на місце та складання протоколів, постраждалі пригадати не можуть. Переважно, в подальшому ані листування, ані спілкування уже не відбувається. Справа глохне без винних, без підозрюваних, - без сатисфакції.
Чи можна вважати таке суспільство - правовим?

Щоправда, далеко не завжди те, що видають за погрози, ними і є. Більше того, далеко не завжди журналіст потерпає саме за свою професійну діяльність, а не за відверто неетичну поведінку й наклепи. Звісно, це не є дозволом на кулачні аргументи. Утім, відстороненість поліції й небажання втручатися в справи активістів, журналістів та чиновників призводить саме до того.

Усе частіше конфлікти вирішуються шляхом особистої помсти та рукопашного бою. Говорячи про це, журналістка Катерина Пономаренко поцікавилася: чому бездіяльними є ті, хто має не допустити бійок у публічних місцях?
Її колеги теж поставили поліції ряд питань, типу:
- чи вважати погрози у фейсбук чи в смс-повідомленнях гідними заяви?
- як поводити себе, якщо піддаєшся нападам?
- на які дії поліції можна й варто сподіватися?
- чому ряд інцедентів досі не розслідуваний? у якому стані перебуває робота над ними?

Представник відділу комунікації зі ЗМІ ГУ НП області Віталій Байдаров пообіцяв, що доведе до відома керівництва усі ці питання.
Та чи зміниться ситуація?

Відео прес-конференції - за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ipRyf3pxeXw

Личное мнение о ситуации здесь: http://xkm.ks.ua/khersonskie_amazonki.htm