ЮРІЙ ВАСЮК: "МІЙ СТИЛЬ ПОЧИНАЮТЬ УПІЗНАВАТИ" (інтерв'ю Макса Петяха для фейсбук-спільноти Підземка)

Юрій Васюк - журналіст, письменник, драматург, вистави якого радували глядачів у Чернівцях, Запоріжжі, Чернігові, Львові та Києві, не раз переможно брав участь у літературних конкурсах всеукраїнського рівня. За його плечима - три перемоги в "Коронації слова", потрійне лауреатство Фестивалю комедійного мистецтва "ГаШоТю",  та блискуча участь у "Тижні актуальної пєси. Є у доробку і «Корнійчуковська премія», і 3 місце IV Міжнародного конкурсу творів для дітей в номінації «Драматургія та кіносценарій для дитячого фільму». Але чи добре знають цього автора поза конкурсною спільнотою? Чи досяг він того, про що мрія? З'ясовував Макс Петях.

М.П. - Маєте в доробку багацько п'єс та сценаріїв. Мабуть за освітою Ви сценарист чи режисер?
Ю.Васюк - Ні. Я технолог хлібовиробництва. Всього вчився самотужки на форумах та з літератури. А також із майстер-класів живих драматургів.

М.П. - От що значить народитися талановитим! Бо ж коли студенти вступають на творчі професії без будь-якого бажання та задатків з того нічого не виходить у підсумку!
Ю.Васюк - Можливо, так і є.

М.П. - З чого розпочалася Ваша творча біографія і що було написано найпершим?
Ю.Васюк - Мені завжди було цікаво щось придумувати. Ще до епохи інтернету я написав історію про трьох невісток та свекруху. Коли почалась глобальна інтернетизація України, то вже тоді знайшов в мережі форуми та літературу. Почав спілкуватися та читати і зрозумів, що це не так просто. Головна задача того, хто пише - зрозуміти, для чого ти пишеш. Знайти потрібний посил, ідею, яку хочеш донести до когось. Отже, спочатку я шукаю ідею, яку хочу розказати, потім вже форму.

М.П. - Ваші творіння не для широкого загалу я так розумію? Хто споживач творів Юрія Васюка?
Ю.Васюк -Для кожної роботи є цільова аудиторія. Тому, дивлячись, хто чого хоче подивитись. Є і драми, і комедії, і сатира. Дитячі теж є.

М.П. - До речі про дитячі... Ваші п'єси для дітей завжди мають повчальний підтекст?
Ю.Васюк -Так. Кожна робота написана для того, щоб потім спонукати подумати над собою і своєю поведінкою.

М.П. - А п'єси для дорослих писати важче?
Ю.Васюк -Авжеж. Бо вже написати щось оригінальне дуже складно.

М.П. - "10 000 років до Н.Е.", "Коматозники", "Мавпи"... Самі назви цих п'єс вже викликають зацікавлення. Які теми там піднімаються?
Ю.Васюк - В "10 000 рр." тема захисту своєї землі. "Коматозники" мають змусити подумати над своїм життям, щоб не було соромно за себе на прийомі в Всевишнього. "Мавпи" - це фантасмагорія. В ній я провожу аналогії з нашим суспільством і суспільством розумних мавп.
Дивлячись або читаючи п'єси глядач має сам розуміти те, що хоче донести до нього автор.

М.П. - І ось так плавно ми підібралися до однієї з найнеформатніших п'єс сьогодення - драми "SOBAKA", головний герой в якій хлопець років двадцяти п'яти - тридцяти. Розкажіть як виникла ідея створення?
Ю.Васюк -В нашій країні, яка найбідніша і найкорумпованіша не тільки в Європі, а мабуть і в світі є багато людей, які можуть собі дозволити годувати своїх собак парною телятиною. А є такі люди, які можуть собі не завжди дозволити навіть дешеві субпродукти. Ось через цей контраст і утворилась ідея п'єси.

М.П. - Давайте для тих хто не в курсі коротенько змалюємо тему п'єси...
Ю.Васюк -В заможний будинок потрапляє молодий хлопець, якого господар вважає за собаку. Хлопець живе на килимку в кухні, де проводять свій час кухарка та водій, що працюють у багатія. Між трьома цими героями і відбуваються певні взаємовідносини і трансформації.

М.П. - 2019 року п'єса "SOBAKA" здобула І премію конкурсу «Коронація слова» в номінації «п’єси». Який посил закладено в драмі?
Ю.Васюк -Кожен може побачити в ній щось для себе. Там багато чого закладено. Тому, це має вирішити глядач. Не дарма ж п'єса перемогла. Як я зазначав глядач сам повинен мати своє розуміння матеріалу, який він дивиться. Автор має підштовхнути до роздумів...

М.П. - Театрам пропонували її для постановки?
Ю.Васюк -Так. П'єса вже поставлена в Києві. Можливо ще хтось захоче. Я буду радий поспівпрацювати.)

М.П. - Який театр ставив?
Ю.Васюк -"Новий український театр" на Михайлівський.

М.П. - Цікаво! Не думали про адаптацію для кіно?
Ю.Васюк -Думав і думаю. Але, треба все ретельно обміркувати, розширити історію, персонажів, світ. Це займе багато часу. Тому коли це станеться, то вже інше питання.

М.П. - Із великим задоволенням прочитав п'єcу одразу екранізуючи в уяві події! Гадаю то якраз історія для великого кіно. Скорше за все експериментального!
Ю.Васюк -Можливо. Я ще подумаю про формат. Можливо міні-серіал.

М.П. - Театральне мистецтво ще довго залишатиметься актуальним? Кінематограф не витісне його?
Ю.Васюк -Думаю, ще буде актуальним. Люди хочуть бачити живу гру. Але, можливо все може змінитися з появою глобальної віртуальної реальності.

М.П. -Чому глядачі зараз віддають перевагу: класичним творам чи постановкам п'єс сучасних авторів.
Ю.Васюк -Класика перевірена роками. Тому, гадаю, що класичним постановкам.

М.П. - На кого Ви орієнтуєтеся у своєму мистецтві?
Ю.Васюк -Сам на себе. Намагаюсь бути оригінальним. Звісно, роботи можуть нагадувати когось, але мій стиль вже починають впізнавати.) Бо в доробку різні форми і жанри. Може якісь роботи і можуть бути схожими з чиїмись.

М.П. - Що Ви думаєте про сучасний театр, особливо авангардний?
Ю.Васюк -Я надаю перевагу класичному, з цікавою драматургією та цікавими вирішеннями. А цього зараз мало. Але театр не може стояти на місці. Кожен знаходить те, чого шукає. Я можу запропонувати щось своє. Якщо це когось зачіпає і комусь цікаво, то мені приємно. Значить, не даремно витрачав свій час за роботою.

М.П. - Кого в історії українського театру та драматургії вважаєте найсильнішим, найяскравішим?
Ю.Васюк -Кожна епоха дає своїх героїв. Тому, в кожній епосі можна виділити талановитих людей. Мені подобається Курбас, Старицький. З сучасників звісно Ворожбит, Ар'є, Неждана.

М.П. - Що можете сказати про "Березіль" та "Руську Бесіду"? Хто Вам більше імпонує?
Ю.Васюк -Мабуть "Березіль". Той же Курбас - театральний геній не тільки свого часу. Це питання насправді складне, тому що стисло не можна конкретної відповіді дати. Тут можна розмірковувати довго. Може бути ціла дискусія. (Я думаю, історики краще це зроблять і зробили за мене.) Про театр можна багато сперечатись. Мені краще сперечатись про ті речі, які я бачив, або до яких я маю відношення.

М.П. - В "Коматозниках" обігруєте світ, як велетенський супермаркет. Чи основана Ваша п'єса на філософії Бодріяра - суспільство споживання?
Ю.Васюк -Ні. Трохи не так. В "Коматозниках" ідея була в тому, що на той світ нічого забрати не можна. Тільки свої вчинки, які накоїли за життя. Тому я в сатиричній формі це подав для роздумів. Цю виставу мають побачити ті, про кого в ній ідеться. І не тільки вони. Але вони в першу чергу.)

М.П. - Але в анотації до "Коматозників" зазначено, що там світ зображено, як великий супермаркет (до речі, це концепт Мішеля Уельбека, в нього навіть книжка є "Світ як супермаркет"), а є концепція світу як музею - вони перегукуються чимось. Світ як музей, з якого виходиш-заходиш, а все залишається на своїх місцях.
Ю.Васюк -Супермаркет - можливо. Але дія відбувається не в нашому світі. А там діють інші закони.)

М.П. - Вдячний Вам за гарну розмову! Кілька слів під завісу?
Ю.Васюк -Переказую вітання всім знайомим та друзям. Глядачів запрошую на свої вистави, а режисерів до співпраці. Всім дякую.

Спілкувався Макс Плющ (МП)