Інколи здається, що українська література, мова та культура - не перебувають в патріотичному авангарді. І коли враження, що держава забула про ці складові, міцніє - як приємно його хоч на мить розвіяти й дізнатися: Мінкульт спільно з Українським центром культурних досліджень виступив з ініціативою й подбав про подорож письменників містами України - вони будуть говорити про книги і про те, як досягти молодого читача.

18 липня у Херсоні в обласній бібліотеці ім. Лавреньова пройшла саме така зустріч - Семінар "Орієнтири молоді в літературі: класики та сучасники". Зібралося 
близько 70 зацікавлених у темі людей - читачів, учителів, бібліотекарів, письменників міста й області. У її межах порушили цілий ряд питань. І одне з них - де і як знаходять шлях до видавців письменники-початківці, адже вкладати гроші в нерозкручені імена та книги, що можуть не "вибухнути" в плані читацького інтересу, у нас не поспішають, а державної програми підтримки нема.

Хтось виходить із ситуації, беручи участь у конкурсах, навіть закордонних. Хтось - штурмує видавництва, а хтось ризикує і вкладає власні гроші - універсальних рецептів нема. Утім, приємно, що сучасні письменники - люди тверезі й самодостатні, витривалі й налаштовані досить прагматично: досліджують читацький інтерес, тренди, беруть актуальні теми, не забуваючи й про місію - робити суспільство духовно багатшим.

Питання, не менш важливі - чи потрібна підтримка держави і яка саме? З ким об'єднувати зусилля, щоб запропонувати потенційному читачеві яскравий продукт - і презентацію, і книгу?  Варіантів багато: перфоманси спільно з театральнгими колективами, художні читання, вечори-квести, неформальні й живі зустрічі у літніх таборах, школах, бібліотеках. Представники бібліотеки Лавреньова поділилися своїм досвідом щодо цього.

Черговий аспект обговорення - якою має бути література і якою - шкільна програма. Знову ж таки, спільно бібліотекарі, читачі, вчителі й письменники визначили: в першу чергу твори для шкільного читання мають бути цікавими, високохудожніми, але доступними для розуміння й актуальними. А виховні аспекти не варто підмінювати нав'язливою ідеологізацією та дидактизмом. Залишилося, щоб до цих порад дослухалится у високих кабінетах Міністерства, яке й ініціювало цей семінар.

Найприємніша частина вечора.- спілкування з молодими українськими письменницями (Ярина Каторож, Боісіда (Олена Березюк), Любов Відута, Ярослава Дегтяренко) . Кожна розповіла про свої нові книги, ідеї та трошки привідкрила таємниці особистої творчої лабораторії:

Ярина Каторож (зліва на фото):

"Мої книги - це квести у стилі фентезі. Візуальне оформлення я роблю сама - до кожного розділу є малюнок, і дизайн обкладинки теж мій...
Зараз працюю над третьої книгою про країну Патрію, він буде називатися "Батьківщина". Це заключна частина моєї трилогії під назвою "Палімпсести"...
Який головний меседж? Він мабуть у тому, що будь-яка ситуація, якою б страшною вона не була, може тебе чомусь навчити, зробити дужчим і кращим. Аби не навпаки"...

Більше тут:https://www.youtube.com/watch?v=ZDn1lgnJllM&t=110s

Любов Відута (у центрі на фото):

"Бджілку" я написала 10 років тому, в листопаді уже ювілей...
Свою першу книгу дитячих віршів я робила самвидавом. Але я попросила, й мені з Німеччини надіслали зразки дитячих книг, я вивчила, як це робиться там, щоби бути у тренді. Дитяча книга - велика відповідальність: ти маєш продумати усе - формат, якість паперу, настрій малюнків. Мені приємно, що мої вірші купують дітям навіть самі видавці, використовують у роботі вчителі та логопеди. Деякі твори увійшли до оновленої шкільної програми, і коли в мене питають - з ким ти для цього зв'язувалася, до кого підходила, то я не знаю, що сказати. Так вийшло. І я не зробила для цього нічого, я просто писала".

Більше тут:https://www.youtube.com/watch?v=ZrieIStnydA

Ярослава Дегтяренко:

"Я не історик, не філолог, в мене інша освіта. Подруга, побачивши мої коменти у мережі, запропонувала: ти так добре висловлюєшся, напиши якесь оповідання - для лайків та обговорення. І я написала... Це вилилося у книгу Лицарі Дикого Поля. Чому Хмельниччина? Про неї стільки написано. Невже нема інших часів та тем? Я й сама не знаю, чомк. Але одне я зрозуміла напевно: ми нічого не знаємо про свою історію. А варто знати. Мені це цікаво самій, сподіваюся, це цікаво читачам. Ще одну книгу про ті  часи я напишу, а потім... Потім треба буде відпочити. Бо робота над книгами - це повне занурення, і вона виснажує".

Більше тут:https://www.youtube.com/watch?v=1aItyhu_txM&t=12s

Боісіда (зліва на фото)

"Я журналіст, люблю психологію, знаюся на фантастиці. В мене була мрія - зробити інтерв'ю зі Саніславом Лемом, але не склалося...
Я інтраверт і тому, на відміну від колег, більше уваги приділяю атмосферності творів, загадковості, люблю усілякі містифікації, загадки. У кожного мого читача є власне бачення та тлумачення сутності подій та героїв, і це цікаво.
Часто пишу від чоловічого імені - це цікавіше мені й дозволяє краще зрозуміти психологію чоловіків...
Мені подобається, коли до мене звертаються на моє творче імя, Боісіда - у ньому я зашифрувала важливі для мене сакральні поняття. Розкривати вам цю таємницю не буду. Але якщо цікво - почитайте, в інтренеті є багато версій."

Більше тут:https://www.youtube.com/watch?v=uGsiry2baiw&feature=share

Усе сказане резюмував експромтами, адресованими кожній гості, поет, викладач та науковець Василь Загороднюк. 

Якщо такі зустрічі стануть нормою - українська сучасна література не загубиться та знайде стежину до читача. Тоді питання змушувати, керувати чи популяризувати читання - втратить актуальність. Натомість, саме читання знову стане модним.

Олена Маляренко,
фото автора