Хтось, після щеплення, стає невразливим до хвороби, сильним, здоровим,. А хтось, від дещиці стороннього мікроогранізму, хворіє довго, мучиться, гарячкує й палає, здається невиліковним, але ж слава Богу, живе, хоча й інфікує, на жаль, інших..
Чому?
Тому що його організм не має власного я, не має імунітету...

Мої шановні, хворі зараз на патріотизм безбатченки, де ви були три-пять років тому? Ви були задоволені життям. Вам було байдуже до всього. У вас були інші моди й захоплення. А зараз вам зробили щеплення патріотизмом і ми скачете мов навіжені...
Але ж ... чому моє життя має змінитися від того, що ви - прозріли? Чому я маю когось ненавидіти через те, що ви - не навчилися любити? Чому я маю воювати, аби зреалізувати ваші комплекси "невідбутості-несталості"? У мене, як і в України, доста сил і самобутності, щоб залишатися собою - в мирі, попри все. А ви...
Повірте, ви перехворієте й мутуєте укотре, з черговим соціальним щепленням. Вам не віриться, але вас так само легко буде навчити стати поляком, німцем, калмиком чи казахом, як нині - українцем. І ви так само гарячкуватимете й переконуватимете - як зараз... Бо для вас національність - хвороба, а не природа, вірус, а не самототожність... Звідси й ваше, пардон, непримириме шаленство.

То не випробовуйте мою психіку і мою країну своїми тимчасовими одкровеннями. Їдьте вже лікуватися туди, де вам добре, де вам Європа, чи Америка, чи... що там ви шукаєте? Залиште Україну тим, хто не хворіє нею, а хто нею живе - рівно і без спалахів та затьмарень, вірно, від народження Тим, хто завжди був українцем,попри прізвище,а не виявився ним раптом - "на зло надменному соседу".
Погодьтеся, так буде порядно
так буде чесно.
ОК?
Або... живіть собі щасливо й мовчечки поряд із нами, і будьте людьми, раз не можете стати українцями. Це навіть краще. І заради всього, не вчіть нас "родину любить", бо яка вона у вас- чи знаєте? 
Я от - знаю. То прошу по-людськи, заспокойтеся.
Дякс.