Вони не розуміють, чому не можна казати "прийшовши в ліс, почався дощ". Проте вони вважають грубою помилкою звороти типу "людина, що змінила світ" - бо "що" це ж неодушивльонне! треба писати хто або яка! Бо не бачать різниці між що - сполучником і що - займенником.
Вони уперто виправляють "робота зі зверненнями" на роботу із або з зверненнями.
Вони не відмінюють чоловічі прізвища на -ко та іншомовного походження, а проте відмінюють числівники так... що краще б не відмінювали!
Вони не розуміють що "у місяці травні" - звучить не красиво, а тавтологічно. І не знають чому нецікавий або незнання можуть писатися таки разом :)
А проте - деякі з цих людей мають філологічну або журналістську освіту...

Та головне: з ними - не можна сперечатися. Ну ніззя!
Адже вони - молодці: замість чашка кажуть - філіжанка (а це , до речі, не синоніми, це різний посуд, з якого п*ють), замість повинен - кажуть "маю", замість булО - "бУло", крапку з комою називають проділка - коротше, знають про справжню запахущу мову (насправді просто інший діалект) УСЕ. Тому будь-яку сказану тобою фразу можуть тут- таки виправити: "А знаєш як буде насправді по-вкраїнськи" ...
Адже від знайомого галичанина почули черговий анахронічний архаїзм, який від часів стефаника та федьковича практично ніхто не вживав.
А раз сперечатися ніззя, то, щоб працювати та спілкуватися з ними, - доводиться погоджуватися, а щоб пояснити бодай щось своєю українською, щоразу доводиться ламати собі язика або перекладати щойно сказане на (о боже!) - російську , яку патріот чомусь розуміє набагато краще за рідну ...

- - - - - - - - -
Я не маю ілюзій. Я певна: мову не можна знати на 100 відсотків, бо вона розвивається поряд із нами і змінюється разом із нами. Тому її слід учити все життя й усе своє життя казати собі "боже, як мало я знаю". І стежити за своїм мовленням, адже саме ти і саме сьогодні твориш МОВУ. То я далека як від пуризму, так і від мовленнєвого снобізму. Мені ще - вчитися й вчитися, то я навіть вдячна за подаровані цікаві анахронізми, канадізми, архаїзми, діалектизми - вони красиві й показові. 
 Але... як же мені важко бути фахівцем (до речі спитайте свого кадровика на роботі й здивуйтеся : фахівець - це не те саме, що спеціаліст, бо в них різні оклади! )))ггг ), поки мова так розвивається. То я визнаю, я - безграмотна людина, я - не філолог, я - нездара .

Але я маю надію: коли усі справжні "знавці" покришать свій словесний вінігрет і переграються в компетентності, коли вони почнуть забувати, що там і де там у них означає достеменно (бо словниками вони самі не користуються принципово, а тільки пишуть їх для інших) й знайдуть собі іншу забавку, то... Думаю, от тоді справжні науковці "вийдуть із сутінок" і стануть до діла, візьмуться до упорядкування. І тоді, сподіваюся, і я стану в нагоді : заново вивчу рідну мову, адже її таки сильно збагатять і осучаснять за цей час, і реально доведеться вчити, і навіть іноді - дякувати за винаходи . І Слава Богу. Адже поступ (або еволюція) буває різним.