Кульбіти історичної справедливості
(непопулярний лайт-науковий псевдо-дослід)

"Загальновідомо: римляни (частково-предки нинішніх італійців) вважали германців (предків нинішніх німців) – грубими варварами, а саксів (частково- нинішніх британців) – диким і мстивим народом. Саме римляни зруйнували Єрусалим у першому столітті нашої ери. Саме вони – намагалися захоплювати і наші, скіфські, землі, і Кримнаш - перетворили на магадан для аристократів. А у що вони перетворили "колиску цивілізації", Грецію?
Та й у ХХ сторіччі вони тільки підтвердили свою погану вдачу – вступили в коаліцію з Гітлером. Скільки талановитих митців винищив уряд Муссоліні! До речі про їх лідерів: це ж у них були Нерони, Калігули. А Берлусконі– ну типовий педофіл! Висновок - в усіх проблемах Європи генетично винні італійці "
Як вам така трактовка? 
Якщо ж піти далі, можна продовжити так: "Історична справедливість недаремно обмежила італійців. Вони зараз – не найуспішніші в міжнародній спільноті, не найвагоміші у Євросоюзі. Їм далеко до предків-римлян, ой як далеко. І недаремно. Бо це, якщо узагальнювати просто і плоско – патологічно пожадливий, агресивний народ. Народ-агресор. Катюзі- по заслузі.Ніякими Ботічеллі та Да Вінчі, Паваротті й Верді, Мастрояні й Челентано не відмитися".
_________________

За такої подачі фактів, дивує тільки одне: як з ними, ну з італійцями ж, нащадками римлян, нині сідають за один стіл, не гребують, – великі представники демократичних європейських країн!?
Чому англійці, французи, німці – не нагадують італійцям, коли ті «щось там виступають» на міжнародних зустрічах - їх місце "у кутку за пічкою"? 
Чому не кажуть: "Годі, покомандували ви вже нами 2000 років тому! Досі ваші кляті латинизми з мови викинути не можемо! Церкву нам свою, католицьку, нав’язали! «Дайош незалежну англо-католицьку церкву Лондонського патріархату!», «Дайош незалежного берлінського папу!»

Я навела дурний приклад, образливий, чи не так? А проте, якщо звести все до чорно-білого світосприйняття – сперечатися буде і смішно, і важко. Тільки чомусь європейці не закидають «дела давно минувших дней» своїм нинішнім італійським партнерам. Хіба що пані Меркель кілька років тому глянула на Берлусконі так, як торік – на Путіна (тобто як на ідіота). Та хіба що французи висміяли римлян у своїй епопеї про Астерікса та Обеліска - і думаю, без задньої гадки. Й оце все.
Так само, англійці чомусь не пригадують нормандського завоювання Англії в 11 сторіччі нинішніми своїми партнерам французам (а саме тоді, дякувати їх предкам бретонцям Англія й перетворилася на Британію) . А чомусь - зараз про це - ну хіба в історичному кіно чи романах можна знайти. Цим не живуть ті англійці, що хочуть успіху зараз і завтра. Так, може, в пабі за кухликом пива хтось із дідусів-заможних пенсіонерів таки плюне в бік "милой сердцу Франции". А у політиці – ні-ні. Немов не було якусь тисячу років тому ані кровопролиття, ані винищення аристократії саксів, ані опаплюження французькими словами "рідної солов’їної англійської мовоньки"! Простили? ЯК же ж це так???!!!
Крім цього, французам – пробачили Наполеона. Німечині – Гітлера. Поляки, яким від усіх дісталося, взагалі ні на що не нарікають - моляться на європейців, вважаючи, що з кожною експансіює вони ставали і моднішими, й культурнішими, й європейськішими. Хіба що Сталіна, хоча його вплив був не найруйнівнішім порівняно з гітлером чи наполеоном, німецьким та французьким середньовіччям, - ще винуватять (мабуть, бо культури не приніс). 
Нам буде дивно, але в Європі - ніхто не дошукується відповідей, чиєю була Імперія франків? Хто саме є спадкоємцем її лицарської літератури та традиції? У кого меч Роланда і з якого такого права? Хто першим оселився на південно-західних берегах Рейну? Чому провалилася революція початку ХХ сторіччя? 
То що вони тепер - безпринципні, безпам’ятні європейці? Чи, може, це плюс - минуле залишати у минулому?

Я не буду оригінальна, якщо скажу: у держав нема друзів, є тимчасові інтереси. 
Саме тому колишні непримиренні вороги – французи й німці – зараз сидять за одним столом і разом перекроюють життя світу як партнери. Англійці, які кілька сторіч тому своїм флотом і піратами заважали просуванню іспанських, португальських, французьких колоністів по світу, нині спокійно розмовляють із нащадками тих, хто бився на морях і на суходолі з їх великими предками. Та й у США пробачили Старій Англії те, що лорди і пери «заважали незалежності й праву на самовизначення великого американського народу». Але ж якісь майже чотириста років тому між ними, на території та акваторії нинішніх США, була кропопролитна й жорстока війна. 
Пробачають, забувають, не згадують…

І тільки ми своєю історичною, культурною, державотворчою метою зробили з’ясовування порослих мохом стосунків. Нам важливо: яку саме ікону взяв у Києві Андрій Боголюбський? Хто дав право Юрію Долгорукому вважати себе у своїй Москві - спадкоємцем культури Київської Руси? Чому пів-петербурга не визнати українською власністю, адже місто збудоване на козацьких костях? І т.п.
До речі, тим само зайняті й росіяни. І обивателі, і політики весь час нагадують нам, як молодшим, що саме завдяки їх царю Петру у нас з’явився наш козацький тютюн та американські томати й бараболя. Що у них – «родина слонов и футбола».

На мене, просто два відсталих у просторі й часі народи шукають не можливостей, а пояснень. Бо не шукають шляхів уперед, а шукають виправдань – чому вони вперед не пішли. А тому так важливо безконечно вишукувати, хто перед тобою завинив, хто завадив. Нам – явно росіяни. Їм – явно українці. І в нас обох - явно комплекси.

Знову не буду оригінальною: наша «загрузлість» у минулому, занурення в старі чвари, не дає нам бачити, що наша доля вирішується саме зараз. Що саме сьогодні варто не карту України 16го сторіччя тикати в очі північним сусідам, не тисяча й одни цитату наводити, яка "каже правду" про їх народ, а зайнятися розв’язанням власних, нинішніх, українських, нагальних проблем. Історію роблять не історики, а події, які відбуваються просто зараз.

Можна мені закинути: "без минулого нема майбутнього". А я відповім "у кареті минулого далеко не поїдеш" .
Хоча обидва ці аргументи – просто красиві фрази, не аксіоми і не теореми, а порожні слова. І, як на мене, саме зайві слова, злопамятні й мстиві, хай і красиво написані, заважають нам забути минуле і зараз узятися за діло. Так, як зробила Європа.
Бо поки ми шукаємо "історичної справедливості" замість того включитися в сучасний історичний процес, не як обєкт дії, а як субєкт права - історія світу знову без нашої участі (бо галас і метушня - не участь) зробить черговий кульбіт. З*являться нові партнери, збройні й культурні, торгові й економічні вороги й друзі, нові табори. без нас. Бо ми так і залишимося осторонь зі своїми маргінальними антимосковськими змаганнями. 
Звісно, не дай Бог.

П.С. Мої вибачення - італійському народові за те, що використала його історичну долю для некрасивої ілюстрації (ну, а раптом якийсь представник Італії побачить мій допис???).

П.П.С. Під час написання - жоден італієць не постраждав.

03/02/15