"

Ікс-кілометр - територія людини

"
[

персональний сайт Олени Маляренко

творчість, журналістика, комунікації
]
& журналістика & ситуаці-Я & Відродження херсонської культури скидається на судний день

Відродження херсонської культури скидається на судний день

10.12.2018 09:36

Херсонцям пообіцяли відродження філармонії ціною повноцінного життя двох інших закладів. Невідомі «комбінатори» вивели дивну формулу розквіту, за якою 1+1+1=2 (а на увазі маємо 1). Громадськість здивована.

Минулого тижня херсонську культурну спільноту порадували анонсом - філаромонію буде відроджено! Відповідне повідомлення облетіло регональні  ЗМІ та з’явилося на сторінці керівника департаменту культури ХОДА.

І містяни зраділи. Це не дивно: легендарна будівля згоріла ще на початку Незалежності, і ми стали чи не єдиним обласним центром України без філармонії в повному розумінні слова. Вона у нас начебто є – але в катакомбно-гастрольному варіанті: репетиції  та офіс - на Театральній, а концертна діяльність – у приймах (то в Палаці молоді, то в Музичному училищі, то деінде). Такий варіант існування професійного культурного осередку непокоїв інтелігенцію й не раз давав привід критикувати владу. То невже почули?

Велике переселення або гра у «музикальні стільці»

Раділи херсонці недовго, адже варіант відродження філармонії обрали найекстремальніший – схожий на гру, коли сісти мають усі, а от стільців – на один менше. З невеличким нюансом: в процесі гри десь подінеться ще один стілець. Так, філармонії віддають будівлю, у якої вже є господар – Обласний палац культури, розташований на вул. Перекопська (це колишній Будинок офіцерів, раніше Народний дім). А в ньому, за інформацією, озвученою під час депутатської комісії, проходить щодня до півдесятка заходів і задіяні 800 артистів-аматорів.
Чи це справедливо? На ситуацію вже відгукнулася у соцмережі колишня в.о. мера Херсона Зоя Бережна:

Щоб стесати гострі кути з перемоги, яка ледь не виявилася зрадою, в департаменті культури ХОДА пішли на наступний крок: самодіяльні колективи з Облпалацу культури вирішено було переселити в Палац молоді та студентів (ДКТ). Там не раз уже приймали колег і раді простягнути їм руку допомоги. Але й тут не без підвоху: облпалац в’їжджає не як гість і не тимчасово, поки набуде власного приміщення - йому готують господаря.
Куди ж переїде Палац молоді, раз переселення триває, спитаєте ви? А нікуди. Звісно, його творчі колективи та гуртки милостиво можуть залишитися у власній будівлі, але без власної назви і програми. Його планують «реорганізувати» - зліпити воєдино з Обласним палацом культури.

Дехто каже: непогане єднання - зрілість і молодість, досвід та ентузіазм, традиційне та новаторське. А інші звертають увагу на таке: у результаті цієї «злуки» молодь формально втратить єдиний власний заклад. Адже називатися він буде тоді  уже не інакше як Обласний палац культури.

Стільці закінчилися, стоп музика, кінець ігри?

Через терени до зірок, з підвалу в руїни – чи бої без правил за теплі туалети?

Такий несподіваний поворот не зміг не сколихнути громадськість. Усі, хто співпрацює останні роки із Палацом молоді і знає, що там від «датських» заходів, депутатських звітів та поховань нарешті перейшли до роботи із молоддю, були обурені таким дивним рішенням. Приголомшує і його непослідовність: ще два роки тому, спілкуючись із завсідниками АртХабу й мотивуючи їх перейти в ДКТ, сам Владислав Мангер, глава Облради, сказав:
«Ми хочемо відродити молодіжний центр, рух і сконцентрувати всю роботу з молоддю в Палаці молоді та студентів»
(відео тут:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=51&v=SU6cFfCXwG4 )

То що ж змінилося в планах? Чому неспокійна молодь уже – не провідний напрямок?
На це питання, виявилося, відповідь знайти найважче. Владислав  Мангер та усі як один депутати кажуть: ми такої ідеї не висували, це ініціатива Департаменту культури. Там відповідають: таку ідею подала громадська рада. В Громадській раді в свою чергу переконують: ми ставили задачу нарешті знайти приміщення для філармонії, а не забрати у молоді її Палац.

 

То, може, філармоністи висунули таку ідею?
Тамтешня інтелігенція коментарі дає неохоче, і тим не менше, вони натякають: їх би влаштувало тимчасове розміщення в ДКТ. Готові потерпіти, але на майбутнє вони розраховують на власну, з відповідною акустикою, будівлю. Перспектива ж опинитися в приміщенні «без вікон-без дверей», із туманними строками ремонту, без обжитих офісів їм «не посміхається». Якщо депутати ухвалять рішення про пересування культурних закладів, то невідповідну будівлю на Театральній та рожеві мрії їм доведеться змінити на ще гірше приміщення з великим, але надто примарним потенціалом – журавель у небі у вигляді «будинку офіцерів» не просто поступається "синиці у руках" у вигляді будівлі на Театральній, він іще й «хворий» - на ремонтно відновлювальні роботи начебто знайшли 70 млн., але коли вони будуть і коли почнеться ремонт та скільки він триватиме - не знає ніхто? Бо, судячи з фото, щойно там стартують будівельні роботи, репетиції проводити вже не вийде. То куди подінуть філармоністів – знову до ДКТ, і цих? До того самого ДКТ, який уже стане на той момент облпалацом культури? Вибачте, а не лусне херсонська казочка про «рукавичку» по недолугих швах аід такого ущільнення?

Філармоністам, які запідозрили, що можуть лишитися взагалі без даху над головою, уже дорікнули в відсутності віри та довіри владі, у тому, що їм бракує оптимізму. Але вибачте: сумний приклад того саме  Херсонського АртХабу, щорічне пересування відкриття Мостопереходу, не менш дивне відкриття «до нового року» (тільки до якого?) КТ «Україна» якось взагалі не надихає на довіру.

Без оптимізму дивляться на ситуацію і в Палаці молоді. У них за останні два роки кількість гуртків нарешті виросла з 7-10 до 20. До нового року їх мало стати 30, але чутки про реорганізацію з присмаком ліквідації налякали охочих й ініціативи пригальмувалимя. Директор Палацу, Олена Звягіна (до речі, її довго тримали у статусі в.о. навіть після успішного проходження конкурсу й наказ про призначення підписали буквально днями) каже:

«Біда в тому, що всі перевірки приїздять зранку, а у нас займається учнівська молодь, яка приходить  уже після обіду. Приїдьте на 13 годину - у нас кипить життя. Багато колективів займаються в одних і тих самих приміщеннях у дві-три зміни. Адже ремонти ще тривають. Ми самі заробляємо на них і хочемо максимально допомогти обласному бюджету. В нас є такий потенціал.

Наш колектив вважав, що його якось заохотять за відданість, а враження таке, що нас карають. І хоча обіцяють, що скорочень не буде, але ж усім зрозуміло, що два світлотехніки, два бухгалтери, два режисери і два директори не буде. Невже від людей хочуть позбавитися? Хочеться вірити, що цього не допустять».

Щоправда, на сцені культурних переміщень є і оптимісти. Це завсідники Обласного палацу культури. Віддані справі мистецтва колективи м’яко кажучи підмерзають в своїй нинішній будівлі  (яка і дійсно пасвала б філармонії, то чому її виділили облпалацу?) і потерпають там без нормальних «зручностей». То перспектива займатися в ошатних кабінетах, відвідувати теплі вбиральні й виступати на повноцінній сцені їх радує. Та невже для цього треба йти виключно шляхом об’єднання двох різних, хоча й з подібними завданнями, закладів? Хіба на час ремонту «будинку офіцерів» їх не можуть розмістити тимчасово, зі збереженням  і юридичної особи і структурної одиниці в ДКТ чи іншому приміщенні?

Якщо ні, то питання об’єднання кількох закладів культури, із наступною втратою їх ідентичності та самобутності, замикається на… теплих туалетах? Дивно і дико про це чути. Хоча, не хлібом єдиним і не мистецтвом самим живе людина…

Тільки виникає питання: а філармонії хіба не потрібні теплі туалети? Чому їх – не шкода? За що карають їх, переселяючи в «будинок офіцерів» зі зручностями «по-походному да по-военному»?

З такими захисниками і ворогів не треба

За словами керівника облмуздрамтеатру Куліша, а заразом і депутата, і члена комісії з відповідного питання, Олександра Книги, причин для тривоги нема. Адже саме для того, щоби задовольнити потреби філармоністів, професійних артистів, унікальних і талановитих людей, усі ці рокіровки з будівлями і проводяться.

Його глибоко обурила громадськість, яка не повірила у мудрість запропонованого (тільки от ким - ми так і не з’ясували?) сценарію, при втіленні якого, нагадаємо:
1. Заслужені артисти з теплого підвалу переселяються в холодну недоремонтовану будівлю з зіпсованою металевими балками акустикою і ще не виділеними на ремонт коштами.
2. Аматорські народні колективи на чолі з молодою душею, але передпенсійного віку керівницею переміщуються в Палац молоді на правах господарів.
3. Палац молоді взагалі зникає з культурної карти Херсонщини одним розчерком пера. А він – на хвилиночку – єдиний в Україні.

Але на думку Олександра Андрійовича, так і має бути: нам не потрібні окремо два обласні палаци – і хай в одному молодь, а в іншому – люди більш ніж зрілі - «нічого, помиряться, помістяться, он в районах взагалі ніяких умов, а працюютт, не скаржаться»…

Після таких слів «на захист культури» стає страшно: тобто, наша мета – не зробити, щоб в районах стало добре й затишно, як у театрі Куліша чи ДКТ? Наша мета - зробити так, щоб і в області культурні заклади «не виділялися» з загального убогого тла?

Дехто навіть уїдливо жартує у відповідь тезам про об’єднання: тоді навіщо нам два льодових палаци? Два чи три футбольні поля?  Навіщо два автовокзали? Навіщо два театри, нарешті, – ляльковий та драматичний? Усе можна об’єднати, якщо справжня мета – не культура, а економія бюджетних коштів та… махінації з будівлями. Бо, як стає уже зрозумілим, у результаті великого переселення культурних закладів відбудеться ущільнення трьох колективів і вивільнення спочатку однієї будівлі – а саме, на Театральній (Горького), навпроти Облмуздрамтеатру, а потім - під ремонт - ще одної, колишнього будинку офіцерів.
Кулуарно уже ходять певні чутки, для кого звільняються споруди. Як і про подальшу долю Обласного палацу культури та його керівництва. Але про це – іншим разом і доказово.

Дивно, що такий погляд на розвиток культури  (все об’єднати, будівлі звільнити, кошти зекономити, ідеєю створення філармонії невідомо в які строки прикрити) поділяють не економісти, а представники гуманітарної царини. Разом із Олександром Книгою свій голос за дивне об’єднання й переміщення подав очільник Департаменту науки та освіти ХОДА Євген Криницький. Усно підтримали, але утрималися під час голосування, глава Департаменту культури ХОДА Світлана Думинська та заступник голови Херсонської обласної ради Оксана Рукавішнікова.

Спілкування з останньою взагалі залишило важкий осад у представників громадськості:

Вони повертаються…

На часі, силових та стрімких рішень щодо долі трьох провідних культурних закладів депутати приймати не стали. Приємно, що вони нарешті відійшли від емоцій та лозунгів і вдалися до аналізу ситуації. Більшість утрималася, меншість поділилася між «за» і «проти» з різницею в один голос. Отож, новорічно-різдвяні свята філармонія, Облпалац культури да Палац молоді зустрінуть за своїми планами, без авральних переїздів. Але що чекає на них у 2019?

Звісно, до питання повернуться після того, як над ним всебічно попрацює комісія. Але не хотілося б, щоб це «повернення» відбулося  як у тріллерах та екшнах із загостренням конфлікту.

До речі, про серіали. Є таке кіно, яке дивляться люди, не задіяні в бурхливому культурному житті – «Ходячі мерці» називається. Його головна проблема – благо, що перетворилося на біду. Втілилася споконвічна людська мрія про безсмертя, але так страшно: кожен, хто помер, повертається, щоб їсти усе живе, їсти, і рухатися у пошуках їжі вперед, аж до серіальної «кулі в лоба».

Відродження культури по-херсонськи чимсь нагадує цей серіал: культуру наші «реорганізатори» подають як таку, що відродилася, але вона, мов «ходячий мрець», тільки й робить, що проїдає бюджет, і їсть надто багато. Тому й відроджують її з точки зору «скільки бюджету проїсть культура», а скільки проїдять вони, поряд із нею перебуваючи. Спостерігаючи за тим, як лідерів духовного життя нашого талановитого краю змушують битися за поживний шматок - за репетиційні зали, теплі туалети, за копійки фінансування, за приміщення, думаєш: яке страшне відродження - без душі, без духовності. Замість культурного відродження нам пропонують повернення «не мертвих» - примар минулої слави.

календар

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031