ОЛЕГ КУПРІЄНКО - МАЙСТЕР ЕРОТИЧНОЇ ПОЕЗІЇ
(інтерв'ю без цензури, спілкувався Макс Плющ (МП))

Корр.- Відколи почав писати? Чому саме поетична творчість?
- Це почалось ще в школі, в класі дев'ятому. Але спочатку було не писання а малювання портретів (писати портрети не дозволяв низький рівень професіоналізму, тому я їх малював). Вечорами вдома якось не дуже хотілось робити уроки, але внутрішній поштовх постійно давав якийсь потяг до того аби щось створити. І я почав перемальовувати портрети з книжок історії. Щоправда ще в років 10 теж малював всіляких динозаврів, якщо це можна вважати якимсь початком, чи точкою відліку в творчості. Потім, в класі десятому, під руку потрапила касета кінострічки "Вогнем та Мечем". Дома відика не було, але через знайомих вдалось її поглянути... І коли я повертався додому то мене так накрило атмосферністю кіно, що переспавши я проснувся, а в голові стояв перший мій вірш) І я його написав. Так і почалась поезія) Все таки не одному Мєндєлєєву корисне прийшло уві сні)

Корр.- Як називався перший вірш? Про що він був?
- "Три битви". Перші 4 рядки наснились і в "поствогне-мечевому" настрої були про часи Хмельниччини)

Корр.- І це в десятому класі! Не про кохання, не про непорозуміння з однолітками, а про битви!
- Так, фільм дуже мене зачепив) Плюс паралельно для себе я читав Грушевського "Історія України Руси", тому якось було не до кохання в тому вірші)) Твори про кохання здавались чимось занадто інтимним, я їх почав писати за півроку після першого твору

Корр.- До малювання не повертаєшся?
- Періодично хочеться але фотоапарат вбиває в мені цей потяг.

Корр.- А з цього моменту можна детальніше? Захоплюєшся фотографуванням?
- Як кажуть якщо в тебе є скрипка ти ще не скрипаль, але якщо фотік то вже майже фотограф. Фотоапарат - це як рекламна пауза, що змушує забути про все довкола, паралельно концентруючись на деталях довкілля. Ти забуваєш про те що довкілля з тебе щось вимагає, і граєшся з його шматочками немов, фіксуючи й любуючись їхньою красою. Хоча назвати себе фотографом не можу - часу мало на те, сміливості, й внутрішнього авантюризму для частих подорожей. Але фоткати люблю, коли випадає нагода. Мабуть так заміщається потяг малювати.

Корр. - Якщо фотоапарат - це рекламна пауза, яке для тебе місце в житті займає поезія?=
- Інколи питають - чи це хобі? Чи робота? Не робота точно, бо не приносить жодного прибутку. З приводу хобі, мені це слово не подобається. Воно асоціюється в мене зі збиранням марок чи банок з під газировок та пива. Велопрогулянки, рибалка - це сприймаю як хобі... А поезія це як другий голос, паралельний. Це як частина тебе. Третє око що ти його всім показуєш, як ти через нього бачиш світ.

Корр.- До речі ким працюєш?
- В будівництві інженером.)

Корр.- На Заході письменник може дозволити собі займатися виключно творчістю. В нас ситуація дещо інакша. В чому проблема?
- Я думаю і на заході є люди що пишуть цікаві речі, і не можуть собі багато чого дозволити. Скільки американських кін про бідних сценаристів, які шукають кращої долі в Голівуді, ми бачимо. І лише розкручені, брендові письменники мають прибуток, рівноцінний рівню загальному по країні. Так і в нас - брендові беруть певні матеріальні вершки, аматори живуть на рівні своєї країни. Це закономірно... Не хотілось би виділяти себе, як поета, з праці водія тролейбусу, за яку він має теж добре отримати в кінці місяця. Кожен працює на своєму полі і кожен достоєн жити як людина. Так що тут питання вже глобальніше, чому в нас такий рівень загальний життя. Хочу лише зазначити, що на мою думку, голодний митець більш схильний говорити правду і гостро бачити, аніж загромаджений матеріальними благами.

Корр.- Повністю погоджуюся. Аматори мені здається більш чесні. Та й відсутність чогось завжди мотивує.
- Це так. Єдине що - серед них дуже багато поганенького матеріалу, так що діаманти розгледіти важко.)

Корр.- Багато з тих хто пише вважає себе Великим по суті перебуваючи на досить низькому рівні. А тому читач сам визначає де справжні, а де позери.
- Згоден. Щоправда якщо зважати - що кожен має бути щасливим в душі, і якщо він вважає десь глибоко себе великим, і не шкодить іншим а просто щасливий з того, хай вважає.) Зрештою іскра похвали за зроблене починається саме з того хто це зробив - автора діяння.

Корр.- Типу треба себе любити в першу чергу, а потім тебе полюблять інші?
- Треба себе поважати і вірити в свій успіх. Слово любов пусте без взаємодії з іншими. Опустимось на рівень нижче - це як секс із собою, ну що це за секс?))

Корр.- Хах, треба занотувати! Натхнення в простих речах чи є щось особливе? Я про поезію.
- Тут все індивідуально. Нещодавно довелось переглянути "Паттерсон" Джармуша здається, там водій автобусу (знову до водія), він же поет, ловив творче в деталях - коробка сірників, дівчинка на тротуарі, краплини дощу на склі. В мене таке теж буває, але частіше все народжується з чогось глобального.... Ну скажімо - вторгнення іншопланетян, чи великі битви минулого. Хоча в ліриці, справді - достатньо малої деталі (простої речі), мов зернини.

Корр.- Перед публікою виступаєш?
- Ні, комплекси. На пенсії може.

Корр.- Та ну, не повірю. Соромишся?
- Коли багато очей на мене дивиться, таке враження що зараз почнеться якийсь "шухєр". справді є страх облажатись. затупіть. З тієї ж причини майже ніколи нормально тост сказати не можу, чи привітання на весіллі.

Корр.-  Виходить своє доносиш переважно через інтернет?
- О слава йому)) Спочатку інтернет і комп'ютер був мечем що рубав по творчості, і втягував у інші речі, яких тут повно... Але зрештою творчість перемогла, і тепер цей меч став мачете в джунглях, шо прокладає путь.

Корр.- У що втягував? Поясни.
- Ігри. Біда 21 століття)

Корр.- О, є таке. Якщо грамотно використовувати Павутину, то навіть дуже допомагає авторам. 
- Завдяки Павутині і розширив свій творчий багаж, знання. Вона допомогла... Клін кліном вишиблі.

Корр.- Ну а ще поетичні збірки. Розкажи як створювалися, яка тематика і таке інше.
- На певному етапі мене запитали, чи писав я колись в стилі еротики?! Дали приклади з класики російської і мені вони здались не повними. Коли спробував то виявив, що це просто. Багаж еротики накопичився на цілу збірку і потім ще одну. В решті ж книжках розбивав тематику по настроям. Окрім ліричної, значне місце зайняла релігійна, оскільки довго вивчав цю тему.

Корр.- Поєднав непоєднуване.)
- Можна й так сказати, хоча інколи це поєднання родить окремі невдоволення серед читача)

Корр.- На смак і колір кожному своє. Скільки всього вийшло збірок?
- 4 збірки, плюс були ще спільні роботи з іншими авторами... Книжок 5 ше таких.

Корр.- У сумі виходить дев'ять книг наштампував?
- Чотири. коли гуртом робиш ремонт то не рахується, як сам)

Корр.- Точно. Теж непогано. Давай повернемося до еротичної поезії. Тим паче, що її кількість підозрюю найбільша. Чисто таких віршів набилося на дві збірки. Правильно?
- Практично так, в останній ще є лірики трохи. Поет Серго Сокольник колись написав, що писати таке просто, і фраза засіла в підсвідомості. Тому коли творчий застій то береш, сідаєш і пишеш еротику. Рекомендую всім у кого бувають застої))

Корр.- Не скажи. Не всі можуть так майстерно закручувати еротичні теми, як робиш це ти. Знаю декілька авторів в нашій країні, які пишуть у схожій манері.
- Можливо... я мало читаю насправді останні років 5. Важко оцінити рівень еротичної поезії інших.

Корр.- При всій відкритості таких пікантних історій, ти знаєш все таки рамки через які не переступаєш. І це прекрасно.)
- Максимальна відкритість і пошлість змушує того хто читає мислити прямолінійно. Я люблю коли при прочитанні хоч трошки чухається за лобом, очі розкриваються ширше від упійманих і розшифрованих образів... А кому цікаво якщо там переписано те що і на заборі)

Корр.- Круто. По декілька разів перечитую твоє. А це для мене показник. Пишеш лише українською?
- Російською чомусь важче. Говорю нею але коли треба застосувати "високий слог", то українською краще вдається. Якось спробував писати англійською, і навіть хтось вподобував у західних групах на гугл+, коли той ще був живим... Але знаю що вийшло поганенько. Людина має писати тою мовою якою найкраще вдається. Це як лишатись собою і не бути кимось іншим. Потрапляють інколи твори наших аматорів англійською, і стає якось соромно за них... Ці рими - еврідей окей.

Корр.- Здається в арсеналі є білі вірші? Ще якісь стилі зачіпаєш?
- Білі спробував після фільму "Патерсон". Аж занадто там поет кльово їх подавав! Дуже рідко але експериментую. Є твори де фрази з двох, трьох слів римою в одну колонку стоять, у вісім рядків здається, а потім всі вони сплітаються у 4 рядки реченнями, теж в риму. "Любов-Вода" до прикладу вірш, або "Брат за братом". Прозу колись писав трохи. В університеті з міні-повістю "Час". Навіть перше місце взяв (єдине що виграв за все життя в конкурсах))

Корр.- Все попереду! Про що повість? (мабуть про час?)
- Про одиноку душу яка захотіла спинити час, як потяг де відбувались людські трагедії)

Корр.- Зі стрімким розвитком цифрових технологій менше стали читати. Як повернути людей до книги?
- Знімати більше фільмів де головний герой інколи сидить з книгою а не в тюрмі... Або якщо вже й трапилось так що в тюрмі, то з книгою) Як герой Втеча з Шоушенку
Ми візуали всі, і десь оці образи побачені на екранах моніторів, кіно - вплітаються в розум.

Корр.- Можливо. Хоча набирають обертів електронні та аудіокниги.
- За ними майбутнє. Все таки досить рубати ліси на книги) Хоча з іншої сторони фізично надруковане довше збережеться... В бібліотеках Ватикану де нікому нічого не покажуть)

Корр.- Чому сам мало читаєш?
- На початку дванадцятого року до рук потрапила книга Каганця "Арійський стандарт". Деякі речі прочитані там, наштовхнули на вивчення релігійної літератури, і коли я те все прочитав, праці художні стали не цікавими. Порожніми... Позбавленими сенсу. З тринадцятого року я одного Умберто Баудоліно мабуть прочитав, і Стівена Кінга пробую зараз. Але дуже важко йде.

Корр.- Ще одна з причин поганої статистики - ціна на книги. Навіть преса декому не по кишені.
- Згоден, книги купувати дорого, видавати теж дорого... Тому шукаємо якийсь баланс.
З іншої сторони, як думаєш, чи вартує одна книга 3 банки шпротів?))

Корр.- І приходимо знову до Його Величності інтернету. Знаю, що в соціальній мережі читачі пропонували теми для твоїх творів.
- Кожен літератор, аматор чи профі, тримає десь думку - чи перетну я лінію писання творів на замовлення? Партії чи фіз.осіб?! Мені ця думка теж не давала спокою, тому я її вирішив використати всім у плюс, поставивши суботні теми читачів. Всі бажаючі таким чином можуть написати своє бачення для вірша, світлиною, назвою, сюжетом... Далі я відчув що маю сили непогано інколи писати, в заданому напрямку, і вже більше року практикую це. Всім по моєму цікаво. Люди долучаються до праці і воно подвоює бажання перебувати в літературному процесі.

Корр.- Ближче до народу?
- Я такий же як усі) не Данте же))

Корр.- Ага, в тебе трохи інше прізвище.) Не плануєш прозою зайнятися в майбутньому щільніше? Можливо роман?
- Хотілось би звичайно. На роман не вистачить терпіння, бо мені два дні і все, більше я не можу сидіти над одним сюжетом. Починаю впадати в маразм подій, дратуватись і стає не цікаво зрештою... От в стилі Чехова, невеличкі оповідання, цілком можна спробувати писати. Інша річ що твором у понад 500 слів, важко притягнути читача. Все таки прізвище інше (не Данте), а читають тепер великі праці в основному брендів. Такі маленькі поети як я, можуть привабити лише міні-прозовими працями)

Корр.- Є ідея, яку з тих чи інших причин не вдається давно втілити?
- Дві ідеї. Все ніяк не можу написати працю по одному сюжетному, фантасмагоричному сну, бо він аж занадто фантасмагоричний, і до кінця не ясний мені)) А друга - хотілось би зняти мінімульт в стилі бойового аніме. Був такий "Ад Данте", по Божественній Комедії... От в цьому стилі щось, але треба буде кілька-сот тисяч доларів))) Тому це завдання на наступне життя а в цьому зупинимось на тому сні.

Корр.- Сюжет сну?
- Там про Каддафі який купаючись молодим зустрів Посейдона, що вручив йому містичну монету)) І що з того вийшло. Але не хочеться розкривати сюжет повністю...

Корр.- Дійсно фантасмагоричний! Ок, тримай інтригу до появи. Ну добре будемо закінчувати наше ляляфа. Якось з легкої руки назвав тебе у своїх публікаціях майстром еротичної поезії. Тому бажаю тобі увійти в історію як мінімум саме так!
Дякую. Да простять мене цнотливі люди) Успіхів і тобі із наступними задумами й проектами) 
ФІНІТА).

Джерело - ПІДЗЕМКА