"

Ікс-кілометр - територія людини

"
[

персональний сайт Олени Маляренко

творчість, журналістика, комунікації
]
& журналістика & персоналі-Я & Ірен Роздобудько: "Все, що зроблене, я забуваю, аби робити щось нове"

Ірен Роздобудько: "Все, що зроблене, я забуваю, аби робити щось нове"

20.10.2019 11:02

Популярна фейсбук-група "Підземка" пропонує нове інтервю. Цього разу це ексклюзив із Ірен Роздобудько, з якою спілкувався Макс Петях.

Корр. - Розпочинати інтерв'ю з особистістю такої величини нелегко, оскільки є ймовірність зморозити щось не те, звернувши не туди. Але ми спробуємо!...
Тож, Ірен, ким мріяли стати в дитинстві?

- В дитинстві я мріяла... продавати морозиво. Але коли одного разу, набігавшись у дворі, заскочила, аби заховатися від хлопців, до бібліотеки - вона розташовувалася на першому поверсі будинку - побачила полиці з купою книжок. Здивувалася, що на світі є книжки, які пишуть для інших якісь люди і вирішила, що я теж буду писати книжки. Мені було років шість. З тієї пори я почала складати різні історії і записувати їх у нотатник. Він досі десь зберігається у мами. Так що мій вибір був з дитинства.

Корр. - Похвально! Колись треба буде той нотатник випустити у світ в друкованому вигляді. Розберуть весь тираж стовідсотково
- Ви перебільшуєте))) Дякую!

Корр. - Не віриться, що Ви не володіли зовсім українською мовою...
- Ну, те що "не володіла" - це не зовсім вірно. Моя бабуся була вчителькою укр. мови і літератури. Це трішки міф, що в Донецьку зовсім не було української. Вона була... Особливо за межами міста. А в місті, в часи молодості моєї мами вважалося, що краще говорити "по-городському". Тому мова була на побутовому рівні. Співали пісні, вчили вірші. На кожне свято, пам'ятаю, я була в українському костюмі. Так що мовою володіли, але мало вживали.

Корр. - З тієї купи професій, що Ви опановували, одна незрозуміла - шпрехшталмейстер в цирку. Розтлумачте...
- Шпрехшталмейстер - людина, яка оголошує в цирку номери. Я ходила тоді до театральної студії, мала добру дикцію, тому якось мені запропонували підробити в цирку.

Корр. - Для тих, хто комплексує, треба додати, що відома тепер письменниця свого часу працювала завідувачем відеосалону в кінотеатрі, а також офіціанткою в ресторані... Яку музику слухаєте?
- Ох, Максе, якби у мене на те був час...))) люблю авторську пісню і класику - Альбіноні, Малер, Моцарт...

Корр. - Ваші улюблені фільми?
- Улюблених фільмів багато... один з таких - "Амаркорд" Федеріко Фелліні. Я люблю "класику жанру" і важко сприймаю "art-house".

Корр. - Чим любите займатися у вільний час?
- У вільний час можу займатися чим завгодно... Можу просто лежати на дивані і читати чи дивитися кіно. Можу готувати щось незвичайне або малювати. Всі мої "хобі" - психологічне розвантаження. Адже якщо "хобі" стає постійним і однозначним - то вже не хобі, а професія.

Корр. - Опишіть своє найбільше досягнення і найбільш вражаючий провал.
- Я користують "формулою" поета Бориса Пастернака: досягнення від провалу ти не мусиш відрізняти. Варто просто рухатись. А що ти зробив успішного чи провального - то вже розсудять люди.

- У чому секрет успіху?
- Секрет успіху. Його немає. Якщо ти програмуєш себе на успіх - завжди програєш. "Програмувати" варто на любов до людей, на чесність, відвертість, і підкріплювати це все своєю діяльністю, своїм життям. І якщо ти, зрештою, зможеш зробити так аби від твоєї любові, чесності і діяльності комусь стало легше жити - оце і є успіх.

Корр. - Користувалися попитом Ваші твори в школі, університеті?
- В університеті я ще не писала книжок. Тільки для себе.

Корр. - Чи пробували Ви себе в написанні казок?
- Я починала з казок. Перша моя публікація була в журналі "Соняшник" - казка "Коли оживають ляльки". Я і зараз пишу для дітей. Ось, чекаю на вихід нової книжки для 3-річних малюків у видавництві "Фонтан казок".

Корр. - Ви працювали в багатьох періодичних виданнях, зокрема заступником головного редактора в журналі "Наталі", головним редактором журналу "Караван історій. Україна" та журналістом у журналі "Академія". На вашу думку, журнали у друкованому вигляді довго існуватимуть?
- Глянсові журнали - це не просто "чтиво", це ще дизайн, гарні фото і можливість розвивати смак (якщо журнал добрий), тому багато прихильників журналів будуть їх купувати. Ще такі журнали залюбки передплачують бібліотеки. Думаю, що такі видання будуть існувати навіть довше за паперові книги.

Корр. - Поговоримо про Ваші ґудзики, а точніше про романи "Ґудзик" та "Ґудзик-2. Десять років по тому." Перший твір у 2005 році здобув перемогу у конкурсі "Коронація слова", а у 2008 році його було екранізовано. Розкажіть історію створення.
- Я не перечитую своїх книжок і говорю про них "через силу", якщо це цікаво комусь. Все, що зроблене, я ЗАБУВАЮ, аби робити щось нове. Все, що я хочу сказати у відповідь на всі (всі!) запитання - я вже давно написала в книжках. Гадаю, їх можна читати "з олівцем" аби знайти відповіді на питання, які хвилюють моїх однодумців. Мені часто буває "по фіг" все, що про мене пишуть і думають. А думають, частіше за все, не те, що є насправді. Тому я не хочу бути "ілюзією" і для Вас, і для ваших підписників в тому числі. Краще читайте книжки. І це буде найсправжніша і найвідвертіша розмова. Якщо такої розмови немає в книжках письменника - він брехло!))) Якось так на завершення;)

- Вдячний Вам за таку відверту розмову! Успіхів!

Спілкувався Макс Плющ (МП)

календар

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031