Перше територіальне об’єднання Херсонщини, утворене у межах процесу децентралізації влади – Кочубеївська об’єднана громада. Оформлена вона була 23 липня 2015 року, і в Україні увійшла в десятку першопрохідців.

За площею ця громада одна з найбільших, бо займає понад 206 квадратних км, хоча об’єднала лише 4 сільради. А от щодо населення – в середняках - 3458 людей. Феномен цієї територіальної громади у тому, що бажання об’єднуватися у людей виникло у самих. Навіть всупереч волі районних чиновників Високопілля, які, побоюючись втратити годувальника-селянина намагалися завадити об’єднанню або змусити зробити його за чиновницьким, а не людським, сценарієм, каже Іван Дудар, голова першої на Херсонщині Кочубеївської громади. І ділиться: спочатку їх навіть в "білий дім" не пропускали та юристи не йшли на допомогу. Аби не досвід Асоціації міст та підтримка депутатів -франківщини та полтавщини  - не вистояли б. Адже свої областеначальники й народні обранці стали помічати їх аж коли майбутня громада уклала пакет документів та провелва ряд народних зборів.

Але й тут було непросто: їм навязували як не весь Вимсокопфільський район, то принаймні ще 2-3 села на додачу. Але ж громада, на переконання активістів її утворення, - це обєднання людей, знайомих одне одному. Відстоявши своє бачення громади, де всі мають знати однин одного й уміти виживати разом, спільною працею, завданнями та бажанням розвивати свою маленьку вітчизну, вони уже переоформили на себе місцеві школи й дитсадки, заклади медицини, і б’ються над утворення центру адміністративних послуг, пункту міграційної служби та пожежної дружини. І хоча скептики казали, що без великих підприємств громаді не жити – вона самою працею на землі отримує в 2 з половиною рази більше - понад 10 млн в бюджет, а на утримування своєї адміністрації витрачає вчетверо менше ніж раніше – лише 15% доходів громади. Головне зараз – переломити зневіру людей у реформи, каже в.о. старости с. Орлове Сергій  Дмитриченков: " Досить сподіватися на "Хай зробить той кому треба". товариш Хай - поїхав, його більше нема. для себе слід усе робити самим".

Поволі, з січня 2015го року вони сформували в коло однодумців. І вже до липня голосування щодо децентралізації по кожному з населених пунктів пройшло з перевагою 60% до 40%. Люди уже оцінили перші кроки й плюси самоврядування. Єдине чого бояться - це перемірювання землі ( чи не в більшості був "прихоплений  лівий клапоть") та легалізації доходів (хто з офіційно безробітних живе на держпеібримку?. Але й тут рук не покладать - спілкуються, пояснюють, переконують. Головний аргумент: усі надходження залишаться тут, і підуть на потреби громад.

Їх досвід – реально громадський, позитивний і не може не надихати тих, хто бажає припинити жити в злиднях. Але таких небагато. Крім того самі чиновники райцентрів хочуть "пересидіти" до наступних виборів - мовляв, нехай тоді й буде ваша децентралізація, як ми прідемо. Бо зараз, якщо на території району утвориться принаймні 2 гшромади - доцілдьність в утримуванні райцентрівської еліти відпадає. ТОому й з усіх сил пручаються адекватному інформуванню населення. Тим не менше, Наталя Возаловська, експерт з питань об’єднання громад Офісу реформ каже: цього року на черзі до створення – вже є охочі 4 громади, утім за кожною з них є ряд неврегульованих ще питань. 

На жаль, зневіра в собі й у владі, яка може раптом відмінити реформу та інертність – бажання виживати за звичними сценаріями – можуть і тут завадити й перетворити можливість – на формальність.

Олеся Штефан